Жива історія

А тепер - спогади про початок війни. Шкода,що їх не читають автори сценаріїв героїчних фільмів про "весь радянський народ". Бо наша лисогірська громада одразу ж після початку війни занялась не героїчною боротьбою з ворогом, а не менш героїчним поверненням в рідне село. Через лінії фронту, між воюючими арміями, лісосмугами і безлюдними дорогами кілька сімей "ледачих бесарабців" їхали додому. А куди вони ще мали їхати ?

Геть вино бочками, шо вони понадушували, ці хазяї, і вино бочками, і зерно. Були такі хати, шо повністю засипані, ячмінь, пшениця . Чердак - повно зерна вони перемолотили ці німці, хазяї з них були такі. І на кожному подвір"ї з досок зроблений кукурядзяник цей. І то ще було не зібрано шось 200 га, ше було на полі. І наш колгосп вже напровесні, перед Великоднем, і ходили на ккурудзу . Її нічо не ваділо, тако качани пооберталися, зима не дуже така була.

Тоді в нас жили вже люди, вже 40-й рік, война ця щитати, голод вже пройшов, стали получати на трудодень і по кілька кіл на трудодень, а хто більше трудоднів, то й більше хліба, прийшло ,шо колгосп цей туди переселити. Поїхала туди комісія, голова колгоспу, і ше поїхали рахівник, і ше поїхали там ше такі, чоловік з шість, подивилися там. А там ці колонії були, то отакі як от ваша хата, такі то всі там були.

...Ще памятаю, де наша земля була.Тато брали мене до Кожухова, пасли корову, впинали, самі шось робили , а я пасла.
25 восени я рождена, в 30-му мені було штири-пять років, і я вже цю корову стерегла, шоб її не вкрали злодії,бо тоді було 8 корів на село. І було так, шо корова ця у хліві, і тато вночі беруть сокиру і лягають в яслах коло корови спати,бо корову вкрадуть.
Запитання: А чого було так мало корів? Така дорога була корова?
Нє.Так мало корів було, шо як наобкладали налогами, куркулили,то в них порозпродували, і як обкладали налогами, то вже й не могла людина втримати цеї корови. Я знаю, що я малесенька,тато припнуть корову, ти й шось роблять, а я стережу коло цеї корови, а сама беру торбинку і шморгаю квасець, то цей квасець мама розтирає в макітрі і там шось добавляють, якоїсь сироватки чи там шо і такі блінчики пекли з нього.В общем такий був голод.До голоду воно йшло.

Школа була в куркульській хаті, в Махтеєвій в Лисогірці. Дітей було багацько, до 30 першокласників.Відкрилась школа в 1933 році, як я з 25 року, а пішла в 8 років. До того , як я пішла в перший клас, школа вже була, було дві групи – перший і третій класи, і другий і четвертий класи. Це було в 33-році, бо саме голодовка була дуже і це вже організувався цей колгосп.